Святитель Василій Великий
2-а аскетична бесіда
Бесіда про відречення світа і про духовну досконалість.
„δεῦτε πρὸς μὲ πάντες.“
1. „Прийдіть до мене всі, що̀ трудитеся і обтяжені, а я успокою вас“ (Мат. 11, 28). Це Божий голос. Чи означає відпочинок на цім світі, чи у вічності, все таки взиває нас, щоб ми тягар багатств відкинули, роздали його убогим. Взиває і до того, щоби ми сповіддю й ділами милосердя скинули з себе тягар гріхів і прибігли до хрестоносного життя монахів.
Тому́, хто постановив слухати Христа і спішить до життя убогого, життя моли́тви, той справді гідний подиву, щасливий. Одначе перестерігаю, нехай не береться до того легкодушно, нехай не думає, що це життя вигідне, що це спасення без боротьби; нехай вправляється у переношенню прикростей і тілесних і душевних. Вдавшися в боротьбу без приготування, заслабий опертися покусам, готов би вернути до життя, яке покинув, наразив би себе на стид і сміх і на осудження за згіршення багатьох. Бо вертаючи на світ, дав би всім причину думати, що неможливе є життя у Христі. А яка це небезпека, знаєте всі, що̀ читаєте св. Євангеліє, ті Божі слова́: „Ліпше було би йому, якби повісити на шию його жорновий камінь, і нехай би потонув у морській глибині, якщо мав би згіршити одного з цих малих“ (Мат. 18, 6).
Стягне на себе не тільки засуд за відступництво, але й відповість ще і за погубу тих, що̀ через нього впали. Хоч би вмовляв у себе, що добрими ділами зможе переблагати загніваного Бога, — то воно неможливе! Бо як же ж у повнім усякого гріха життю без проводу й помочі зможе здобутися на чесно́ти, коли не мав спромоги відбити ударів ворога у безгрішнім життю і в зібранню моли́тви? А якби й зумів ввести порядок у життя, то не уйде закиду, що покинув Христа, як ті ученики, що̀ про них каже Боже Євангеліє: „Багато учеників його пішло собі назад і вже не ходило з ним, кажучи: тверде це слово, і хто може слухати його“ (Йоан 6, 60).
І са́ме тому́ чоловіколюбець Бог, дбаючи про наше спасення, поділив людське життя на два стани: на подружжя і дівицтво. Хто не зможе перенести подвигів дівицтва, може одружитись, але нехай знає, що відповість перед Богом за супружу здержливість, святість і наслідування життя святих, що̀ жили в подружжі й мали діти. Такий був у Старім Завіті Авраам, якого св. Письмо хвалить за те, що з любові до Бога готов був свого сина безпощадно жертвувати, а двері його ха́ти стояли все отвором для гостей. Він не чув того сло́ва: „Іди, продай своє майно, дай убогим“ (Мат. 19, 21). А більших діл доконав Йов і багато інших святих і Давид і Самуїл. А в Новім Завіті був такий Петро й Апостоли.
Від усіх зажадають овочів любові до Бога і ближнього, і кожного будуть карати за те, що не заховав тих заповідей і усього закону, як Христос сказав: „Хто любить батька або матір більш мене, той мене не є гідний і як хто... не зненавидить батька свого і матір і жену і дітей і братів і сестер та ще й ду́шу свою, не може бути моїм учеником“ (Лука 14, 26).
2. Чи ж Євангеліє не є й для тих, що̀ жиють у подружжю? Чи ж не ясне, що всі відповімо, як ми слухали Євангелія, і монахи і подружені? Досить, що їм дозволено жити з женою. Усі інші заповіді однаково обов’язують усіх; усім небезпечно ломати закон, бо й Христос, проголошуючи волю Небесного Вітця, говорив до людей, що̀ живуть на світі. А коли припадком на питання відповідав самим ученикам, то й додав: „Це, що̀ вам кажу, всім кажу“ (Мрк. 13, 37).
Тому́ не будь недбалий ти, що̀ вибрав подружжя. Не думай, що тобі вільно любити світ, навпаки, треба тобі більше трудів і більшої обережності, щоби спастися: таж ти вибрав життя серед сітей, де перевагу мають ворожі сили. Будеш мати безнастанно перед очима принади до гріхів, твої змисли стоятимуть отвором у день і в ночі для пожадання. Не втечеш від боротьби з зрадником. Не поконаєш його без багатьох трудів, щоби заховати євангельські закони. Бо яким чином, жиючи на самому полі боротьби, зможеш увільнитись від неї? Полем боротьби є уся земля під небом. Наш світ ворог мов скажений пес обходить та шукає, кого пожерти б, як це видно з оповідання про Йова. Як не хочеш боротьби з противником, то перейди на інший світ, де його не було б, там буде тобі вільно не боротися і без небезпеки занедбувати виконування заповідей Євангелія.
А коли воно неможливе, то скоро добре пізнавай спосіб боротьби з противником; з св. Письма научися тої воєнної штуки, щоби ти побіджений за несвідомість не дістався в вічний огонь.
Стільки сказав я мимоходом до тих, що̀ в подружжю не бояться занедбувати заповіді Христа.
А ти хочеш полюбити небесну науку, ангельське життя, ти хочеш статися товаришем Христових учеників; приготуйся на не одну прикрість й біду, мужньо приступай до монашої дружини; а з самого початку відречення будь мужчиною, не дай себе відтягнути любові до свояків, відважно заміняй дочасне й смертне на безсмертне й вічне. Будь незломний у відреченню усякої власності, ти свої до́бра наперед висилаєш до неба, віддаючи їх убогим, і віднайдеш усе у Бога з великими відсотками. А прощаючися з другами і близькими, не сумуй, лучишся з Христом, розпитим за тебе. Чи можеш подумати щось милішого?
А коли за Божою поміччю в тій першій боротьбі побідиш ворога, не кидай себе само́го як яку безвартісну посудину, бо коли ти відречешся світа, ти вже здобув славу у Христа; старанно і прозорливо шукай чоловіка, що̀ був би безпечним провідником у життю й умів вести тих, що̀ хочуть зближитися до Бога. Шукай чоловіка повного чесноти, що̀ вже дав докази любові до Бога, що̀ знає св. Письмо, є сталий, не любить грошей, не займається багатьма справами, а є спокійний, смирний, не пустий, не гордий, постійний, що̀ нічого не любив би більше над Бога. А коли такого знайдеш, піддайся його проводові, відречися зовсім власної волі, будь немов свята́ чиста посудина, заховай на похвалу власну до́брі його науки і при́клади, бо як лишиться в тобі що-будь з давніх пристрастей, в оцет переміниться усе, що́ в тебе доброго зложать, викинеться тебе, як непотрібне начиння.
3. Це друга боротьба з ворогом спасення, бо як науки добрих учителів є добрі, так науки злих є злі. Тому то, коли нашому ворогові не дасться задержати нас серед заколоту й загибелі цього світа, намовляє він нас, щоби вести не зовсім досконале життя, відводить нас від доброго провідника, що̀ поправив би всі наші помилки і прогріхи. Намовляє нас вибрати такого, що̀ залюблений в пустій славі під покривкою поблажливості для товаришів покривав би власні прогріхи і так розбуджував би в нас силу пристрастей і в’язав би кайданами власних гріхів.
Коли віддаш себе під провід чоловіка повного чеснот, станешся наслідником його прикмет і будеш щасливий перед Богом і людьми. Навпаки коли будеш шукати учителя вигідного, поблажливого на твої пристрасті чи радніше такого, що̀ з тобою разом ішов би в пропасть, безкорисна буде для тебе боротьба за покинення світа; ти наново зачнеш життя пристрастей; за сліпим провідником упадеш у пропасть. „А як водить сліпець сліпця, оба в яму впадуть“ (Мат. 15, 14). „Доволі з ученика, щоби був як учитель“ (Мат. 10, 25).
Це слова́ Божого об’явлення, вони все справдяться. Уложи собі життя по правилам атлетів, інакше не будеш вінчаний, як каже Апостол: „А коли хто бореться, не одержить вінця, коли не боровся по правилам“ (2 Тим. 2, 5).
4. І так коли за Божою ласкою знайдеш доброго учителя (а певно знайдеш, як будеш шукати), заховай те правило: нічого не роби поза його гадкою. Бо усе, що̀ без нього зробиш, є крадіжжю і святокрадством, що̀ веде до смерті, не до життя, хоч і здається добре. Як воно добре, то чому укривається? Чому не діється явно? Так питай себе само́го, уважай, щоб ти не ошукував себе. Непослухом для добрих гадок сходиш на доро́гу злих діл.
Не берися до того, чого не розумієш. Не пробуй поправляти пристрасних людей, як не маєш потрібної науки і досвіду, бо можеш і сам заразитися їхньою пристрастю, не дати собі з нею ради і марно згинути. Не берися поправляти замовлювання тих, що̀ їх їдовиті вужі покусали, коли не знаєш штуки замовлювання — бо можеш стягнути на себе вужі і не дати собі з ними ради, марно від них згинути.
Не спирайся на походженню тілеснім, не шукай людської слави: бо тілесний не розуміє справ духовних: „Тілесний же чоловік не приймає того, що̀ є Духа Божого“ (1 Кор. 2, 14).
Не трібуй зміняти що в тих річах, які з давнього звичаю признаю́ться добрими й правдивими. Не давай при́кладу м’якого життя — пошкодиш браттям і стягнеш на себе багато гріхів, не уживай м’якшої постелі, ані одежі, ані обувку. Не уживай ніякої вигоди або інших страв проти монашого звичаю; не виявляй м’якості, стоячи, чи сидячи в ручній праці. Не шукай того, що̀ миліше, легше, вигідніше. Усе те хоч би тільки в бажанню не вийде тобі на користь. Коли скоро не спостережешся, що це диявольські покуси і не відкинеш їх від себе, то вони відтягнуть тебе від Христового способу життя.
Раз на все скажи собі в душí, що ти з усіх людей послідній, найбільший грішник, що̀ як чужого жебрака з милосердя монахи тебе прийняли до монастиря; усіма силами намагайся бути з усіх посліднім і слугою всіх. Це принесе тобі славу, а не тамті зверхні признаки світової слави.
Нехай твій слух буде звернений на слухання приказу, ру́ки все готові на його виконання.
Нехай твої уста будуть мовчаливі, а серце осторожне. Погорджуй пустими бесідами, радо слухай читання святих Божих книг — це річ спасенна. Нехай будуть гіркі для твого смаку оповідання про справи світові, а плястром меду нехай будуть для тебе бесіди святих. Наслідуй тих, що̀ перед тобою йшли доро́гою самовідречення; зачинай сьогодні, не чекай, аж будеш усе знати. Старайся про великі чесно́ти, малих не занедбуй; не легковаж найменшої помилки, хоч би й була така мала́, що̀ зовсім не дає згіршення. Зараз покутою поправляй помилки́, хоч люди так часто і в малих і в великих справах грішать і не каються.
Не суди упадки інших. Є справедливий суддя, що̀ „віддасть кожному по ділам його“ (Рим. 2, 6).
Пильнуй тільки свого, намагайся власний тягар по змозі зробити легким, бо хто збільшає тягар гріхів, понесе його. Покаяння є спасенним, а несвідомість покаяння смертю.
5. Утікай від пустих людей, а часто-часто ставай перед Богом; оскільки можна зовсім не показуйся поміж людьми; уникай розсіяння се́рця.
Ти вийшов з келії й покинув здержливість. Ти поглянув на світ і зустрів упавшу женщину і вона прикувала тебе до себе немов чаром бесід і краси, гостиною, смачною стравою. Зближилася тільки до тебе, а вже сильна постанова твоя вічної здержливості зм’якла; поволі відтягне тебе від святого життя. Та навіть тоді, як за ласкою Божою уйдеш її сітей, вернеш до келії, то ти вже не той сам, — вернеш зламаний і хорий, нездатний до добрих діл і довгий час не будеш міг повернути до первісного настроєння. Суперечна воля життя на світі і життя в монастирі, безнастанні покуси будуть непокоїти тебе і мучити і тільки по довгій праці побідиш.
Тому́ коли для якої конечності випаде вийти з келії, візьми на себе немов панцир страх Господній, а в руку візьми меч Христової любові і поконавши всякою здержливістю покуси пристрастей, як тільки справу закінчиш, зараз не гаючись вертай, як голуб, випущений з Ноєвого корабля, скорим летом, вертай у монастир. Як той голуб ніс оливну галузку, так ти неси гадку про Христове милосердя. Будь сильно в душí пересвідчений, що на ніякім іншім місці не знайдеш спокою.
Ти молодий, чи тілом чи настроєнням, усувайся від товариства своїх ровесників, утікай від них, як від огня. Не одних ворог погубив у вічнім огні, розбудивши в них пристрасть через товариство молодих. Під призором духовної любові кинув їх у страшну пропасть мерзенного проступку п’ятьох міст; у пристані затопив недбалих з кораблем і з спільниками подорожі, хоч на повнім морі спаслися від бурі і хуртовини.
На лавці сідай далеко від ровесника, як ідеш спати, не клади своєї одежі близько його одежі; старайся, щоби вас ділив старець. А коли з тобою говорить або напроти тебе псальми співає, відповідай йому з лицем зверненим до землí, щоби припадком, дивлячися на його лице, ти не наразився на покусу змисловості і щоби ворог не вкинув у твою ду́шу зерна зіпсуття й погибелі.
До́ма або на місці, де ніхто вас не бачить, не лишайся сам на сам з ним навіть під призором розважання св. Письма або іншої якої-небудь важної справи: нема нічого важнішого над ду́шу, за яку Христос умер.
Не вір тій хитрій думці, що в такім товаристві нема небезпеки, будь пересвідчений про небезпеку і про можливу покусу з досвіду тих багатьох, що́ вже впали.
6. Вір моїм словам, вони пливуть з любові до братії, шукай старців, що̀ легко до себе людей не допускають, що̀ науками заохочують молодих до чесноти, а їм не можуть пошкодити. Усяким способом стережи свого се́рця (Притч. 4, 23).
Як злодії безнастанно день і ніч чигають на золото і ненадійно тебе грабують, так і тебе готов ворог втягнути в гріх праотця і скоро викинути з раю щастя.
Він позбавив Адама життя за крадіж їди і сподівався само́го Христа спокусити до того гріха; а тобі подасть ту чашу ще скорше. Це перша причина усякого зла.
Наш ворог знає, що це страшна отруя; гріх обжирства не лежить у кількості їди, але у бажанню і смакові. Тому́ коли бажання короткого смаку зможе тебе зіпхнути в пристрасть неуміркованості, легко передасть тебе на смерть.
Як потік, розділений на багато рамен, справляє, що уся наводнена рілля зазеленіє, так са́мо пристрасть неуміркованості в їді, діставшися до душí, напоює всі твої змисли і справляє, що твоя душа́ стається неначе лісом гріхів, повним диких звірят.
Я бачив багато таких, що̀ вернули до здоров’я і поконали великі пристрасті, але не бачив я ані одного, що був би або неуміркований в їді або їв би потайки і з того поправився. Усі вони або покидають життя здержливості і в світі марно гинуть або намагаючись укритися поміж постниками, стаються товаришами диявола через пристрасть неуміркованості.
Вони бувають усе брехливі, клянуться, ломлять присяги; вони сварливі, скорі до бійки, крикливі, крутії, скриті; словом, бувають противниками життя побожного і святого. Впадають в усі ті прогріхи, намагаючись прикрити свою пристрасть непомірковання. Поверховно належать до вибраних, а на ділі до засуджених.
7. Непомірковання в їді передало Адама смерті, а світові принесло погибіль через розкоші черева. З Ноя насмівається син, Хам стається проклятим, Ісав тратить право первородства і входить у семейні зв’язки з Хананеями, Лот паде в гріх противний природі.
Непомірковання в їді спонукало Ізраїльтян до ідолопоклонства й довело до того, що їх трупи покрили пустиню, вона й пророка, що̀ його Бог післав для скартання безбожного царя, вчинила жиром диких звірів, і той, що̀ його цар Єровоам з усім військом не міг відперти, той поконаний пристрастю черева гине марною смертю.
Даніїл, муж желання, поконавши черево, став паном халдейського царства; знищив ідоли, убив дракона, посмирив леви, проповів втілення Бога і вияснив скриті тайни.
Три молодці показалися вищі від приємності черева. Злегковажили гнів царський, відважилися без страху увійти до страшної „огненної печі“, яку запалив цар Навуходоносор. Показали, що була порожня статуя, яку поганці мали за Бога. Здобули і принесли Богу в жертву те, що сатана віддавна приготовив був на зневажання Бога. Вони вчинили, що безбожний цар і усе його військо, зібране проти Господа Бога, стали хвалити Бога з усіма створіннями.
Скажу одним словом, як поконаєш черево, будеш мешкати в раю, як не поконаєш, згинеш на віки.
8. Станься неначе скарбницею безпечною, повною чеснот, бесіда твого вітця духовного нехай буде немов ключем до тої скарбниці, нехай цей ключ відпирає твої уста, як треба поживитися, та нехай замикає. Не приймай за дорадника свого змія, що̀ замість добре порадити, хоче взяти тебе в полон. Стережися їсти потайки і в найменшому, як, наприклад, покушати чого, бо як тебе в малому поконає, так певна його побіда, певна твоя неволя.
Не слухай того, що̀ хто балакає, не відповідай пустому на слова́, що̀ не годяться з метою монашого життя. Слухай наук, заховуй серце на їх розважання, стережи свій слух від світових оповідань, щоби болото світа не обризкало твоєї душí.
Не будь цікавий на чужі бесіди, не встрявай у чиюсь розмову серед бесідуючих; висміють тебе та станеш іще може причиною, що згрішать обмовою.
Не будь цікавий, не старайся усе бачити, щоб не втягнути в свою ду́шу отруї пристрасті. З користю дивися, з користю слухай, з користю говори, з користю відповідай.
При старшім не зважуйся сідати, а як каже тобі сісти, не сідай коло нього, розглянься, чи не знайдеться нижче місце, щоби Бог тебе прославив для покори.
Запитаний відповідай умірковано і покірним голосом, а як тебе не питають, мовчи.
Як хто іншого питає, здержуй язик. Відповідаючи з поспіхом і без розваги, ти готов якого старшого монаха образити й наразитися на справедливі закиди.
Сидячи, не закидай ногу на ногу, це знак душí розсіяної і нерозважної.
Як говориш з нижчим або як він тебе про що питає, не відповідай недбало. Легковажити брата — це значить Бога зневажати. „Хто насміхається з убогого, ображає того, що̀ його створив“ (Притч. 17, 5).
Поміж твоїми словами нехай знайдеться слово потіхи, щоби всякому була видна любов до ближніх. Нехай твоя бесіда має початок і кінець, нехай буде мила, а лице веселе, щоби розвеселити цього, що̀ з тобою говорить.
Тішся кожним добрим ділом ближнього, прославляй Бога за нього, його до́брі діла́ є твої, як і усе твоє належить до нього.
Обминай перше місце на зібраннях, бери останнє, щоби ти почув слово: „Приятелю, сядь вище“ (Лук. 14, 10).
При столі нехай ліва рука не мішається до усього замість правої. Нехай радніше спокійно і чемно чекає або нехай помагає правій.
А скільки разів кличуть на молитву, співай устами Божу хвалу і тривай при правилі аж до останньої моли́тви. Бо як ледве чи покинеш трапезу, за́ки наситиш тіло, і не зробиш цього без конечної потреби; оскільки ж більше належить витривати при духовній поживі і молитвою скріпити ду́шу, бо як небо різниться від землí і речі небесні від земських, стільки душа́ різниться від тíла.
9. Душа́ подібна до неба, в ній перебуває Бог; а тіло походить з землí, на якій живуть смертні люди і нерозумні звірята. Тому́ відповідно до годин, призначених на молитви́, уложи потреби тíла й приготуйся на покусу, що̀ буде тебе відтягати від церковного правила.
Такий є вже звичай дияволів, що̀ намовляють нас до переривання моли́тви, нібито для якоїсь справедливої причини відтягають нас від моли́тви, цієї дороги до спасення, підсуває всякі викрути, що̀ видаються до́брі.
Не удавай, не кажи: „Ой голова моя, ой мій живіт“. Кличеш свідків, яких годі переслухати, щоби переконатися про біль, якого нема, а просто сказавши, захочується тобі спати й освободитися від вставання вночі. Радніше помолися в тайні, в укриттю, „а твій Отець, що̀ бачить в тайні, заплатить тобі“ (Мат. 6, 18).
Змагай до якнайдосконалішого життя, збирай якнайбільше заслуг, щоби ти знайшов скриті скарби в час біди́.
А коли на тебе прийде черга послугувати іншим, додай до тілесної послуги слово потіхи, покажи братню любов тим, що їм служиш. Нехай твої услуги будуть їм милі, як страва сіллю приправлена. Не дозволь, щоби хто інший сповняв за тебе твої обов’язки. Не дай відбирати собі нагороди; не допусти, щоби хто хвалився твоїм багатством, а ти був упокорений перед Божим судом. Сповняй докладно діла́ своєї служби сумирно і старанно, бо „проклятий чоловік, що̀ діло Господнє сповняє з недбалістю“ (Єрем. 48, 10).
У кожному ділі, хоч би здавалося марне, бережися переса́ди і легковаження, усе роби, немов на Божих очах. Усяка послуга є велика, коли заслужує на небесне царство. Усяка послуга є немов в’язанкою усіх чеснот, неначе має в собі всі заповіді Божі, а передовсім покору, чесноту всіх чеснот, що̀ приносить силу усяких дібр. Дальше в кожній послузі міститься і те: „Бо я був голодний, а ви дали мені їсти; я був жаждучий, а ви напоїли мене; я був подорожний і недужий... і у в’язниці... і ви прийшли до мене“ (Мат. 25, 36).
Передовсім так є, коли послуга сповнена з покорою, без гордості, нарікання і негодовання.
Наслідуй тих, що̀ жиють свято, записуй собі їх приклад у серці, старайся належати до числа́ тих, що̀ їх мало. Добре є рідке, тому́ й мало тих, що̀ входять у царство небесне.
Не думай, що будуть всі спасені, що̀ живуть у келії, і до́брі і злі. Ні, воно не так. Багато приходить до Христа святого, але мало таких, що̀ понесли б ярмо, бо царство небесне належить до тих, що̀ уживають насильства: тільки силою можна здобути царство небесне. „Царство небесне терпить насилу і насильники здобувають його“ (Мат. 11, 12). Це слово Євангелія. Насилою називає воно труд тíла, який доброхіть переносять ученики Христа, зрікаючись власної волі й усякої вигоди тíла й заховуючи всі заповіді Христові.
Тому́ як хочеш здобути царство Боже, станься євангельським насильником, піддай шию під ярмо Христової служби, прив’яжи ланцюг того ярма́ до шиї, нехай давить плечі; вчини його легким працею чесноти, в постах, неспанню, безсонності, послусі, мовчанню, у псальмоспівах і молитва́х і в сльозах і в ручній роботі, в терпеливім зношенню усякої прикрості від диявола і людей.
10. Ніколи, навіть і по довгих літах не дай себе поконати гордій думці, що вже досить. Не дай, Боже, щоби знайшли тебе при дверях смерті обнаженого з усякої чесноти, щоб ти не знайшовся поза брамами вічного царства.
Не гордися духовним ступенем клірика, навпаки корися. Поступ душí — це поступ поко́ри, а гордість родить усякі помилки й веде до безчестя. Чим більше будеш зближатися до вищих ступенів священства, тим більше себе упокорюй. Лякайся при́кладу синів Арона.
Знання побожності — це знання поко́ри і кротості. Покора це наслідування Христа, а гордість, безмірна смілість, безстидність, — це наслідування диявола.
Отож станься наслідником Христа, а не антихриста; Бога, а не Божого противника; Пана, а не невільника; Милосердного, а не злобного; чоловіколюбця, а не ворога людей; тих, що̀ з небесним Женихом, а не тих, що̀ у вічній пітьмі.
Не убігайся про начальство, щоби ти тягаря чужих гріхів не стягнув на свої плечі.
Сліди справи кожного дня, порівнюй їх з попереднім днем і так працюй над поправою. Поступай у чеснотах, щоби ти зблизився до ангелів, перебувай у келії не днями, не місяцями, але літами, довгі ряди літ, хвали Бога день і ніч, наслідуй херувимів. Коли так зачнеш і так закінчиш, ідучи вузькою доро́гою, в короткому часі свого монашого життя за Божою ласкою увійдеш у рай у блиску духовного світла, з Христом будеш радуватися у віки віків. Амінь.
Текст за виданням «Аскетичні твори св. отця нашого Василія Великого» (переклад з грецької митр. А. Шептицького, ЧСВВ; Рим, Видавництво оо. василиян, 1989 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар