Евкаліпт кулястий
(Eucalyptus globulus Labill.)
Eucalyptus globulus — вічнозелене велике (50-70 м заввишки) дерево родини миртових. Кора стовбура і гілок ясно-сіра, гладенька. Молодí гілки́ чотиригранні, несуть супротивні, сидячі, часто стеблообгортні, яйцеподібні, з серцевидною основою листки, вкриті, як і гілки́, сизим восковим нальотом. Пізніше гілки́ стають округлими, а листки — черговими, короткочерешковими, з вузьколанцетними, серповидно зігнутими, темно-зеленими пластинками. Квітки великі, двостатеві, одиничні, пазушні, з трубчастою чотиригранною чашечкою; віночка немає. Плід — напівкуляста коробочка. Цвіте восени, в три-, п’ятирічному віці.
Поширення. Батьківщиною евкаліпта кулястого є Австралія і острів Тасманія. В Україні евкаліпт вирощують як декоративну та ефіроолійну рослину в Криму́.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують листя (Folia Eucalypti) і одно- або трирічні пагони. Заготовлюють листя цілий рік, особливо влітку. Молоде листя починають збирати в листопаді, коли в ньому вже назбирається ефірна олія. Сушать сировину на вільному повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється, розстилаючи тонким шаром і періодично перемішуючи. Штучно сушать при температурі до 40°. Сухої сировини́ виходить 42-43%. Листя евкаліпта, як ароматичну сировину, зберігають окремо від інших незапашних рослин у багатошарових пакетах. Свіжі одно- або трирічні пагони (разом з листям, бутонами і плодами), які заготовляють з жовтня по квітень, використовують як сировину для вироблення ефірної олії (Oleum Eucalypti). Листя і олію відпускають аптеки. З лікувальною метою використовують і пило́к рослини.
Хімічний склад. У листі рослини є ефірна олія (до 3%), флавоноїди, дубильні речови́ни, елагова кислота, смо́ли та віск. Ефірну олію містять і інші частини рослини. Головною складовою частиною ефірної олії є цинеол – моноциклічний терпен з інтенсивною окисною дією. Пило́к евкаліпта містить білки́, амінокисло́ти, вуглеводи, вітаміни (В1, В2, РР, С, біотин, фолієва кислота, рутин), антибіотики і стимулятор ро́сту.
Фармакологічні властивості і використання. Головна терапевтична властивість евкаліпта — антисептична. Його препарати згубно діють на стрептококи і стафілококи, паличку черевного тифу і паратифів А і В, паличку дизентерії, кишкову паличку, гнійних і анаеробних збудників, пригнічують ріст дизентерійної амеби і трихомонад. Крім цього, рослина має виражені протизапальні властивості, сприяє швидкому гоєнню ран, виявляє болетамувальну, слабку седативну і незначну відхаркувальну дію. Евкаліптові приписують і загальнозміцнювальний ефект. З листя евкаліпта готують настій, відвар і настойку. Відвар і настойку приймають всередину як антисептичний і протизапальний засіб у разі гострих кишкових інфекцій і диспепсичних розладів та гострих респіраторних вірусних інфекцій, при запаленнях жовчного і сечового міхура. З листя евкаліпта виробляють протистафілококовий препарат хлорофіліпт. Його випускають у вигляді 0,25%-го або 1%-го спиртового чи 2%-го олійного розчинів. Використовують його як зовнішній засіб і внутрішньо (внутрішньовенно і перорально). Зовнішньо галенові препарати евкаліпта застосовують у вигляді обмивань, полоскань, примочок, вологих тампонів і спринцювань. У хірургічній практиці їх використовують для лікування наривів, флегмон, фурункулів, остеомієліту, гнійних маститів, відкритих переломів, опіків та обморожень; у стоматології — при стоматиті, гангренозному пульпіті, запаленні слизової оболонки ротової порожнини; в оториноларингології — при ангіні, хронічному риніті й фарингіті, зовнішньому отиті, дерматиті й екземі зовнішнього слухового проходу тощо; в гінекологічній практиці — при кольпіті, білях та дисплазії шийки матки; в дерматології — при гноячкових висипах на шкірі; в офтальмології — при блефариті. У вигляді інгаляцій галенові препарати евкаліпта використовують при гострих респіраторних захворюваннях, трахеїтах і ларингітах. Широко використовують у медичній практиці евкаліптову олію. Її використовують для лікування фурункульозу, флегмон, ерозивно-виразкових уражень слизових оболонок, для інгаляцій (при нежиті, бронхіті, ангіні), полоскання (при захворюваннях верхніх дихальних шляхів), розтирання (як відтяжний засіб при міозитах, радикулітах і плекситах) і як антипаразитарний засіб (при педикульозі, для відлякування комарів, москітів та мурашок). Евкаліптова олія входить до складу комбінованих препаратів евкатолу, ефкамону, інгакамфу, камфомену та пектусину. Пило́к евкаліпта має жарознижувальні, антибіотичні і тонізуючі властивості, стимулює діяльність шлунка.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар листя (10 г або 2 столові ложки сировини́ на 200 мл окропу) п’ють теплим по чверті склянки 3 рази на день після їди (для інгаляцій 1 столову ложку відвару розводять 1 склянкою води́); настойку листя (на 1 частину сировини́ беруть 5 частин 70%-го спирту) приймають по 15-20 крапель 3 рази на день після їди (для інгаляцій беруть 10-20 крапель настойки на 1 склянку води́); евкаліптову олію призначають по 10-20 крапель на 1 склянку води́ для інгаляцій; хлорофіліпт (Chlorophylliptum) приймають всередину у вигляді 1%-го спиртового розчину по 3-5 мл 4 рази на добу в 30 мл води́ за 40 хвилин до їди при носінні стафілококів у кишечнику [при стафілококовому сепсисі, перитоніті, плевриті, пневмонії 0,25%-ий спиртовий розчин хлорофіліпту впорскують (повільно!) внутрішньовенно по 2-4 мл 2-4 рази на добу, попередньо розвівши його стерильним ізотонічним розчином натрію хлориду у співвідношенні 1:20].
ЗОВНІШНЬО — настойку листя (готують, як у попередньому прописі) розводять у кип’яченій воді (1-2 чайні ложки настойки на 1 л води́) і застосовують для спринцювань; відвар листя (15 г сировини́ на 200 мл окропу, кип’ятять 3-4 хвилини, кілька разів відстоюють, проціджують) розводять у кип’яченій воді (1 столова ложка відвару на 1 склянку води́) і застосовують для полоскання, примочок, обмивання і спринцювання; хлорофіліпт застосовують місцево при опіках, флегмонах, трофічних виразках (змащування 2%-им олійним розчином або 1%-им спиртовим розчином хлорофіліпту, розведеним 0,25%-им розчином новокаїну у співвідношенні 1:5) і при ерозіях шийки матки (змащування або введення тампонів, змочених 2%-им олійним і 1%-им спиртовим розчинами чи спринцювання розчином, приготовленим шляхом розведення 1 столової ложки 1%-го спиртового розчину в 1 л води́); олію евкаліпта, розведену соняшниковою олією у співвідношенні 1:50, застосовують для лікування фурункульозу, флегмон, кольпіту, дисплазії шийки матки (змащування), як відтяжний засіб при міозитах, радикулітах, плекситах та інших хворобах (розтирання); інгаліпт (Inhalyptum) — комбінований препарат в аерозольній упаковці для зрошувань ротової порожнини при тонзилітах, фарингітах, ларингітах, афтозних і виразкових стоматитах (зрошення по 1-2 секунди 3-4 рази на добу з затримкою препарату в ротовій порожнині 5-7 хвилин); порошок проти укусів кома́х (складається з 2,5 г евкаліптової олії, 5 г тальку і 32,5 г крохмалю), яким посипають відкриті частини тíла або втирають у шкіру.
ПРОТИПОКАЗАНО застосовувати інгаліпт при підвищеній чутливості до сульфаніламідів і ефірних олій. Перед застосуванням хлорофіліпту треба перевіряти індивідуальну чутливість хворого до препарату. Можливі алергічні реакції!1
ЕВКАЛІПТ КУЛЯСТИЙ (Eucalyptus globulus); з лікувальною метою використовують його листя.
Евкаліпт — високе, іноді гігантське (до 150 м заввишки) вічнозелене дерево з родини миртових з ланцетовидними, синювато-зеленими, багатими на еферну олію листками та з квітами в їхніх пазухах.
Батьківщиною евкаліпта є Австралія і Нова Зеландія. У нашій країні це дерево досить широко вирощують тепер на Кавказі, в Криму́ та в усіх інших південних районах.
Велике поширення евкаліпта пояснюється широким використанням цього де́рева: його листя — для потреб медицини, кори — для дублення шкіри та інших матеріалів, деревини — для виготовлення меблів та для суднобудування. Крім того, як красиве дерево, яке до того ще й оздоровлює повітря своїм смолистим запахом, евкаліпт розводять і з декоративною метою. Це дерево є також і прекрасним медоносом.
Хімічний склад евкаліпта достатньо вивчено. Встановлено, що в ньому багато дубильних речовин, ефірної олії та фітонцидів.
У фармакологічному відношенні препарати з листя евкаліпта є корисним засобом, який виявляє відхаркувальну, в’яжучу, болетамувальну, протималярійну і головним чином протигнильну та дезинфікуючу дії на організм.
Евкаліптова олія, а особливо чистий цинеол з неї, виявляють чудову антипаразитну дію: ці препарати відлякують і навіть убивають комах (комарів, москітів та мурашок).
У науковій медицині препарати з евкаліпта цілком визнано (хоч їх все-таки й рідко застосовують) як добрий дезинфікуючий засіб, у три рази сильніший за карболову кислоту і не такий отруйний, як вона, а до того ж ще й має приємний запах.
Ліки з евкаліпта є також добрим відхаркувальним, болетамувальним і відтяжним засобом. У цих випадках, а також і від малярії, вживають як внутрішній засіб відвар або настойку з евкаліптового листя.
Листя цього де́рева ціниться завдяки ефірній олії, яка є в ньому. Препарати з евкаліптового листя застосовують і як зовнішній засіб при наривах, ранах (як знезаражуючий засіб) та при різних підшкірних гнійних запаленнях, а також при білях (як дезинфікуючий і в’яжучий засіб).
Ефірну олію з евкаліптового листя (її продають в аптеках) застосовують для вологих інгаляцій, вдихань, для полоскання і для втирання як болетамувальний і відтяжний засіб: при невралгії, ревматизмі та люмбаго (біль у попереку або ломота в спині), а також як досить активний засіб знезаражування при ранах.
При внутрішньому вживанні евкаліптової олії не помічено ніяких шкідливих побічних явищ, отже вона не подразнює нирок навіть у осіб, які хворіють на нефрит.
Способи застосування. Відва́ри: 1) для внутрішнього вживання й полоскання: 10,0-200,0; по одній столовій ложці, три рази на день;
2) для промивання ран, спринцювання й змочування тампонів: 30,0-200,0. Цього відвару достатньо одну-дві склянки на літр води́.
Настойка: 20,0; по 20-25 крапель, три рази на день (є й готова настойка в аптеках).
Примітка. Останнім часом почали застосовувати при відкритих переломах, плевритах, флегмонах, абсцесах і гнійних маститах міцніший відвар евкаліптового листя: 15,0-100,0; при цьому листя попередньо дрібно ріжуть і варять протягом 3-4 хвилин2.
ЕВКАЛІПТ КУЛЯСТИЙ (EUCALYPTUS GLOBULUS LABILL.), РОДИНА «МИРТОВІ» – MYRTACEÆ.
Вічнозелене дерево, із блакитнуватою гладкою корою, заввишки до 45 м. Листя супротивне: молоде — сидяче або стеблообгортне, серцеподібне; старе — черешкове, розташоване спірально, темно-зеленого кольору. Листя містить багато ефірної олії, звідси його специфічний запах. Квітки одиночні, великі, сидячі або на коротких квітконіжках. Цвіте восени, на третьому й п’ятому році життя. Плоди — кулясті ребристі коробочки, дозрівають через 1,5-2 роки. В Україні культивуються евкаліпти Ганна й кулястий на Південному бе́резі Кри́му.
ЗБИРАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ.
З лікувальною метою використовують довге листя рослини, зібране в осінньо-зимовий період з молодих гілок дорослих рослин, і кору евкаліпта, евкаліптову олію. Їх можна придбати в аптеці.
АКТИВНІ РЕЧОВИ́НИ.
У листі міститься ефірна олія, складного складу: цинеол, пінен, евкаліптол, дубильні речови́ни, гірко́ти, смо́ли, терпенові сполуки, альдегіди, кетони, вільні й естерифіковані спирти. У листі містяться дубильні речови́ни, гірко́ти, органічні кисло́ти; мікроелементи К, Са, Mg, Fe, Mn, Со, Cu, Zn та інші.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ.
Препарати з листя евкаліпта мають протизапальну, антисептичну й відхаркувальну дію, здатні виклика́ти апетит. В офіційній і народній медицині препарати з евкаліпта (настій, відвар, настойка та олія) застосовують при трахеїтах, бронхітах, бронхіальній астмі, плевритах, абсцесах легенів, бронхоектазах, гострих і хронічних шлунково-кишкових захворюваннях. Евкаліпт показаний у гінекології — при ерозіях шийки матки й кольпітах. Відвар і настій евкаліпта рекомендують для стимуляції недостатнього виділення слини та шлункового соку; при гастритах зі зниженою секрецією; промивань гнійних ран і хронічних виразок при маститах, абсцесах, флегмонах, фурункулах, опіках. Евкаліптову олію застосовують для інгаляцій при захворюваннях легенів.
Місцеву анестезуючу й відволікаючу дію олії евкаліпта використовують у лікуванні артритів, люмбалгій, ревматизму.
ПРОТИПОКАЗАННЯ.
Евкаліпт протипоказаний при вагітності, підвищеному артеріальному тиску.
ЗАСТОСУВАННЯ.
Залити 10 г подрібненого листя евкаліпта 1 склянкою води́, кип’ятити 5 хвилин, настоювати 30 хвилин, процідити, додати 2 ст. ложки меду. Використовувати у вигляді ванн, примочок. Застосовувати при опіках, відмороженнях, ранах.
Залити 10 г сухого подрібненого листя евкаліпта 1 склянкою гарячої води́, кип’ятити 15 хвилин, процідити, довести об’єм до вихідного. Приймати внутрішньо від 1 ст. ложки до ¼ склянки 3-4 рази на день при болях у кишечнику, при гастриті зі зниженою кислотністю, бронхіальній астмі, гострих респіраторних захворюваннях3.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, Головна редакція УРЕ ім. М. П. Бажана, 1991 р.).
2 Стаття з книги О. П. Попова «Лікарські рослини в народній медицині» (Київ, «Здоров’я», 1965 р.).
3 Стаття з книги І. С. Алексєєва «Повний атлас лікарських рослин» (Донецьк, ТОВ «Глорія Трейд», 2013 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар